ЗБЕРЕЖЕННЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ УЧАСНИКУ АТО: НЕРЕАЛІЗОВАНЕ ПРАВО
Ще 15.01.2015 Верховна Рада України ухвалила Закон № 116-VIII, відповідно до якого за особами, які вступили на військову службу за контрактом «у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року», зберігають місце роботи (посада) та середній заробіток або ж місце навчання у навчальному закладі. Цей Закон був покликаний підвищити мотивацію осіб добровільно ставати на захист своєї Батьківщини та частково забезпечити умови для повернення бійців до цивільного життя.
Однак, практика, на жаль, різниться з теорією. Гарантоване Законом № 116-VIII право на збереження місця роботи чи навчання досі не має механізму реалізації, а відтак, осіб, які добровільно укладають контракт про проходження військової служби, ось уже понад три місяці протизаконно позбавляють наданого їм права. Відсутність чітко прописаного порядку застосування цього права призводить до того, що кадровики військових частин досі не знають про наявність такого права або ж посилаються на відсутність процедури.
Народним депутатом України, першим командиром полку "Азов" Андрієм Білецьким подано депутатське звернення до Кабінету Міністрів з вимогою негайно розробити і затвердити положення, відповідно до якого учасник бойових дій міг би реалізувати своє право на збереження робочого місця.