Українську льотчицю Надію Савченко відзначили нагородою Freedom Awards, її традиційно вручають людям і організаціям, які відстоюють свободу у світі.
Про це у своєму Twitter повідомив посол України в Польщі Андрій Дещиця. Церемонія відбулася у Варшаві, в межах триденного Форуму "Глобал". Замість Надії, нагороду приймала її сестра Віра.
На церемонії також відзначили Донецький національний університет, який через окупацію змушений був переїхати з Донбасу. Посмертно нагородили і вбитого російського опозиціонера Бориса Нємцова. Нагороду прийняла дочка політика Жанна.
У попередні роки, Freedom Awards отримали колишній держсекретар США Гілларі Клінтон, екс-президент Польщі Олександр Квасневський, та пакистанська правозахисниця Малала Юсуфзай. Зазначимо, Надія Савченко за гратами у Федерації перебуває майже рік. Там проти неї сфабрикували справу про причетність до загибелі російських журналістів.
Admin Admin
Сообщения : 52388 Дата регистрации : 06.05.2014 Откуда : Запоріжжя
Тема: Re: Обзоры новостей и интересных статей начиная с 11.06.2015 Сб Черв 13, 2015 6:43 pm
24 Канал "Кіборг" розповів, як вони у донецький аеропорт піцу замовляли
МЗС: Напади на дипустанови в РФ - провокація проти України
МЗС України вимагає від російської влади негайного всебічного розслідування, суворого покарання винних, а також компенсації завданої матеріальної шкоди. WWW.PRAVDA.COM.UA
Admin Admin
Сообщения : 52388 Дата регистрации : 06.05.2014 Откуда : Запоріжжя
Тема: Re: Обзоры новостей и интересных статей начиная с 11.06.2015 Сб Черв 13, 2015 5:58 pm
Ивану тридцать семь. Он из села в Тернопольской области. У него два образования - сельскохозяйственный техникум и политехнический институт. Оба диплома с отличием.
Работал Иван в селе, обрабатывал землю, пятьдесят гектар. Был частным предпринимателем, когда коррупция и бюрократия совсем его достали - ушёл в тень.
В его село пришло сто тридцать повесток. На медкомиссию явилось трое. Иван должен был уйти в третьей волне, но из-за перелома пальца попал в четвертую.
Учился Иван в учебке в Десне. Десять дней жил в заперти вместе с другими мобилизованными, пока собирали учебную роту. Иван заполнял дневники стрельб. За время учебки Иван и его товарищи настреляли по 226 патронов. По шести патронам были реальные отметки за стрельбу. По двухсот двадцати патронам Иван заполнял дневник стрельб сам от балды по приказу товарища прапорщика. Несмотря на его образование, его отправили работать водителем, хотя опыта на грузовиках у него не было. Получил отрицательную характеристику - мол, склонен не выполнять приказы и не доверяет отцам-командирам.
На войне Иван почти месяц. Перед отправкой шантажом вынудил дать ему отпуск, с шестой попытки. Здесь в основном ходит в караул, просил ознакомить его с уставом караульной службы - да вот или устава нет, или не хочет никто.
Иван не очень понимает, зачем эта война. Если хотели отделиться - так почему не по нормальному? Сам Иван новую власть осуждает, и националистические партии, особенно "Свободу", в том числе - за дергание закона про мову. Ивану не мешает, что здесь говорят на русском, мне он тоже предложил перейти на него, но мне нравится говорить с ним на украинском, у Ивана он красивый и очень правильный, родной.
Иван не саботирует службу, но не понимает показухи и нелогичности. Иван служит государству, но считает новую власть еще хуже предыдущей. Иван готов работать и делать больше - и подхватит любое задание, если ему его дадут. Но он считает, что никому здесь не нужен и иногда жалеет, что сюда пришёл.
Admin Admin
Сообщения : 52388 Дата регистрации : 06.05.2014 Откуда : Запоріжжя
Тема: Re: Обзоры новостей и интересных статей начиная с 11.06.2015 Сб Черв 13, 2015 5:33 pm
"Те, що ДУК та батальйон «ОУН» не входять в жодну структуру органів влади, не зареєстровані у встановленому порядку та не є частиною регулярних збройних сил України не означає, що вони знаходяться поза правовим полем. Лише на перший погляд здається, що національне законодавство України не врегульовує правовий статус таких добровольчих збройних формувань. Але прискіпливий аналіз правових норм доводить протилежне"
(Михайло Кондря, аспірант кафедри кримінального права та кримінології ЛНУ ім. І. Франка on 13 червня 2015)
У пропагандистских путинских телеканалов есть, оказывается, "политолух" из Бруклина. Подозреваю, что его родители когда-то смылись за качественной колбасой из СССР в Штаты, а взамен вырастили "качественный совок". И таких "за бугром" очень много...
Продавец автомобильных страховок из Нью-Йорка в кремлёвских СМИ стал экспертом геополитики
Знакомьтесь, это Eric Draitser. Закончил Бруклинский колледж. Проживает в Нью-Йорке. Занимается продажей автомобильных страховок (его профиль на... KADO4NIKOV.LIVEJOURNAL.COM http://kado4nikov.livejournal.com/236644.html
Admin Admin
Сообщения : 52388 Дата регистрации : 06.05.2014 Откуда : Запоріжжя
Тема: Re: Обзоры новостей и интересных статей начиная с 11.06.2015 Сб Черв 13, 2015 5:23 pm
Спецназовцы-альпинисты ловили в Чернигове вымогателей-подрывников (+фото)
Милицейский спецназ Чернигова провел операцию по задержанию дерзких вымогателей, взорвавших накануне автомобиль местной жительницы и... CRIME.IN.UA http://crime.in.ua/news/20150613/shantaj
Admin Admin
Сообщения : 52388 Дата регистрации : 06.05.2014 Откуда : Запоріжжя
Тема: Re: Обзоры новостей и интересных статей начиная с 11.06.2015 Сб Черв 13, 2015 5:19 pm
Глупо надеяться, что, мол, начнем реформировать армию когда закончится война. Реформируем армию сейчас - и тогда война закончится гораздо быстрей. Реформируем сейчас - и потеряем гораздо меньше бесценных жизней, и гораздо сильней нанесем урон врагу.
В общем, попытался сформулировать повестку дня реформ в Минобороны, которые не требуют дополнительных миллиардов. А скорее, требуют переформатирования военного бюджета, и ориентации на человека, на солдата, на интересы общества. Без общественной поддержки реформы в армии невозможны. Реформы в замкнутой иерархической структуре возможны только извне. Власти надо навязать конкретную повестку дня, конкретный план действий. Сейчас такого плана, увы, нет. Комплекс проблем не сдвинуть частными решениями, даже самыми позитивными и необходимыми.
Сегодня важно понимать, какой должна быть повестка дня для реформирования армии, какие шаги необходимо предпринять в условиях войны, что мы можем и должны сделать прямо сейчас, в ближайшие... GAZETA.ZN.UA http://gazeta.zn.ua/internal/
Admin Admin
Сообщения : 52388 Дата регистрации : 06.05.2014 Откуда : Запоріжжя
Тема: Re: Обзоры новостей и интересных статей начиная с 11.06.2015 Сб Черв 13, 2015 5:17 pm
Щиро дякую пану Михайлові Кондрі - аспіранту кафедри кримінального права та кримінології Львівського національного університету імені Івана Франка за кримінально-правову оцінку ДУК ПС!
Вибачаюсь перед друзями за довгий текст, але, повірте, для нас він є дуже важливим, бо доводить, що Добровольчий Український Корпус "Правий сектор" є законним воєнізованим формуванням, яке стоїть на захисті державності українського народу.
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОЦІНКА ДОБРОВОЛЬЧИХ ФОРМУВАНЬ ДУК ТА БАТАЛЬЙОН «ОУН»
Актуальність. Існуючий збройний конфлікт на частині східних територій Донецької та Луганської областей (воєнна агресія з боку Російської Федерації стосовно України [Постанова Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором» // Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/129-19#n9
]) породжує ряд кримінально-правових питань, у вирішенні котрих наука кримінального права немає права залишатися осторонь.
Одним із таких питань є правовий статус учасників добровольчих формувань, котрі із зброєю в руках беруть участь у збройному конфлікті, але не входять в структуру Збройних сил України чи Міністерства внутрішніх справ. Поки такими формуваннями залишаються Добровольчий український корпус (далі – ДУК або ДУК Правий Сектор) та батальйон «ОУН». Досить часто у публікаціях в мережі інтернет та у коментарях офіційних осіб лунають репліки про незаконність ДУК та батальйону «ОУН» та кваліфікацію їх як незаконних збройних формувань чи про подібність до таких.
Так само, у ЗМІ постійно з’являються повідомлення про переговори між представниками владних органів та цих добровольчих об’єднань щодо легалізації останніх, щоправда поки невдалі. Проблема правового статусу добровольчих формувань чітко була окреслена 3 червня 2015 року, коли ВР України, крім решти, розглядала питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності засновника і колишнього командира добровольчого батальйону «Айдар», а тепер народного депутата Сергія Мельничука. Перший заступник Генерального прокурора України Володимир Гузир на засіданні ВР України, як офіційна особа сказав, що «…як юрист говорю, добровольчих або ще неформальних воєзованих груп, яких називають в цих ситуаціях добровольцями, а іншим шляхом це групи, які їздять по місту Києву, по місту Харкову, по місту Одесі і називаються як патріотичні, то треба було б все таки провести чітку границю, добровольці, я схиляю перед ними голову, але є закон, є Збройні Сили, є Устав, є керівник антитерористичної операції, є відповідальність тих людей…» [Стенограма сорок сьомого пленарного засідання (час 12:15:47) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/5904.html
]. Із наведеного вбачається така позиція Першого заступника Генерального прокурора України – «добровольчі батальйони звісно герої, але вони незаконні бо не є частиною офіційних збройних формувань України».
Опис проблеми, що потребує вирішення. Особливо гостро проблема легалізації добровольчих об’єднань, котрі не входять в структуру офіційних ЗС України та МВС України постала після випадку із блокуванням тренувальної бази ДУК Правий Сектор на Дніпропетровщині, котрий отримав розголос у суспільстві та був підданий оцінці відомими в Україні особами, зокрема народними депутатами. Фахівцями в галузі кримінального права вже була дана правова оцінка діяльності в антитерористичній операції партизанських загонів [Яремко Г.З. Діяльність партизанських загонів: правова оцінка // Матеріали міжнародного симпозіуму 24 – 25 жовтня 2014 року «Забезпечення єдності судової практики у кримінальних справах в контексті подій 2013 – 2014 років в Україні» - С. 194-196].
Водночас, наразі відсутній аналіз, в якому би обґрунтовувалась кримінально-правова оцінка статусу ДУК та батальйону «ОУН», їх учасників та вчинюваних ними діянь. Вирішення проблеми про правовий статус вказаних формувань та їх учасників має важливе кримінально-правове значення, адже від нього залежить констатація наявності/відсутності у вчинюваних учасниками цих формувань діянь, ознак відповідного складу злочину передбаченого статтею(-ями) КК України. Вирішення цієї проблеми дасть відповідь, чи потенційно нестимуть організатори та учасники цих формувань кримінальну відповідальність за відповідними статтями передбаченими Кримінальним кодексом України (далі – КК України) [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T012341.html
].
Відомо, що для вирішення вказаної проблеми, Дмитром Ярошем 14 травня 2015 року було ініційовано законопроект «Про Добровольчий Український Корпус» котрий зареєстрований за № 2851 [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=55129
] у якому запропонована модель легалізації добровольчого руху створена на базі естонського досвіду (добровольчий рух Кайтселійт) з урахуванням українських особливостей.
Для вирішення описаної вище проблеми в першу чергу треба звертатися до правових джерел та наводити юридично зважені аргументи на користь певної позиції, і на запитання про правовий статус ДУК не слід обмежуватися кумедною відмовкою на кшталт «Ґуґл дасть у цьому відповідь», як це робить заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор, Анатолій Матіос. Те, що ДУК та батальйон «ОУН» беруть участь у збройному конфлікті на частині східних територій Донецької та Луганської областей не означає що їх діяльності не повинна даватись правова оцінка, зокрема кримінально-правова. Теза Цицерона Inter arma silent leges /Коли бряжчить зброя закони мовчать/ тут не спрацьовує.
Коротка історія виникнення ДУК та батальйону «ОУН». ДУК виник у липні 2014 року «…для збільшення ефективності дій добровольчих підрозділів «Правого сектора»». Офіційних документів котрі врегульовують правовий статус учасників ДУК у публічному доступі відсутні. Батальйон «ОУН» виник у липні 2014 року та спершу існував як зведений батальйон територіальної оборони «Ніжин». Згодом, «провід ОУН ухвалив рішення приєднати новостворений батальйон ОУН до складу Добровольчого Українського Корпусу, адже за відсутності державної реєстрації це на сьогодні єдиний спосіб продовжити формування батальйону, потрапити на передову і битися з ворогом». Вже в серпні 2014 року батальйон «ОУН» відокремився від ДУК у самостійне формування. Загальновідомо, що вказані добровольчі формування по сьогоднішній день беруть участь у збройному конфлікті на частині східних територій Донецької та Луганської областей, використовуючи при цьому трофейну зброю.
Вирішення проблеми. Добровольчі формування ДУК та батальйон «ОУН» кваліфікують найчастіше як незаконні збройні формування та стверджується, що вони знаходяться поза правовим полем. Зауважу, що така кримінально-правова кваліфікація є доволі поверхневою, адже при кримінально-правовій оцінці діяння, яке полягало у створенні розглядуваних формувань, на застосування потенційно претендують кілька кримінально-правових норм, передбачених статтями КК України, котрі передбачають кримінальну відповідальність за створення різного роду злочинних об’єднань та участь у них, а саме: ст.ст. 255, 257, 258-3, 260 КК України. Проте, обмежуся лише предметним аналізом відносно статті 260 КК України (створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань), адже саме ця стаття найчастіше звучить в адресу ДУК та батальйону «ОУН». Але, висловлені далі аргументи прийнятні для тлумачення відповідних ознак складів злочинів передбачених також іншими статтями КК України.
Кримінальна відповідальність за створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань, керівництво ними, участь у вчинюваних у їх складі нападах передбачена відповідними частинами статті 260 КК України. Примітки до статті 260 КК України роз’яснюють, що: 1. Під воєнізованими слід розуміти формування, які мають організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну, і в яких проводиться військова або стройова чи фізична підготовка; 2. Під збройними формуваннями слід розуміти воєнізовані групи, які незаконно мають на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову чи іншу зброю.
Звертаю увагу, що така вказівка на незаконність створення (не передбачення законом) розглядуваних формувань допустима, якщо такі формування, можуть мати законний характер. Що ж слід розуміти під поняттям «не передбачені законом» (незаконні), яке передбачене у статті 260 КК України? Зміст поняття “не передбачені законом” слід тлумачити широко, а саме як такі, що порушують як закони, так й інші законодавчі акти. Але крім цього, при аналізі статті 260 КК України поняття «не передбачені законом» треба розуміти і як такі, що порушують й інші, ніж законодавство, джерела – наприклад, правовий звичай. Правовий звичай поряд із законодавством також визначає характер створюваних формувань, а тому звертатися до нього при аналізі складу злочину передбаченого ст. 260 КК України також необхідно.
Далі − диспозиція відповідних частин статті 260 КК України має бланкетний характер. Тому, при з’ясуванні того, чи є законними розглядувані добровольчі формування треба звертатися як до законодавства України (чинних міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана ВР України, законів України, постанов ВР України, указів Президента України, нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади), так і до інших джерел (правових звичаїв, судових рішень та практики ЄСПЛ).
Очевидно, що якщо збройні воєнізовані формування створені відповідно та у порядку передбаченому чинним законодавством України [ЗУ “Про оборону України” від 6 грудня 1991 року № 1932-XI. В редакції Закону від 5 жовтня 2000 року № 2020-III; ЗУ “Про Збройні Сили України” від 6 грудня 1991 року № 1934-XII. В редакції Закону від 5 жовтня 2000 року № 2019-III; ЗУ “Про Службу безпеки України” від 25 березня 1992 року № 2229-XII; ЗУ «Про Національну гвардію України» від 13 березня 2014 № 876-VII та інших законодавчих актів.], то вони є законними.
Вважаю, що добровольчі формування ДУК та батальйон «ОУН» є законними збройними формуваннями які на законній основі володіють та застосовують вогнепальну зброю, а тому до них не може бути застосовано репресивний механізм кримінального права. Більше цього – ці формування є частиною Української воюючої сторони у міжнародному збройному конфлікті на частині східних територій Донецької та Луганської областей. Але про все по порядку.
Те, що ДУК та батальйон «ОУН» не входять в жодну структуру органів влади, не зареєстровані у встановленому порядку та не є частиною регулярних збройних сил України не означає, що вони знаходяться поза правовим полем. Лише на перший погляд здається, що національне законодавство України не врегульовує правовий статус таких добровольчих збройних формувань. Але прискіпливий аналіз правових норм доводить протилежне.
Розпочну з того, що норми міжнародних договорів повинні застосовуватись в Україні як джерело права, адже відповідно до статті 19 ЗУ «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 № 1906-IV, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
] (ратифікована Україною 03 липня 1954 року, як і інші Женевські конвенції 1948 року) вказує, що військовополоненими є особи, які потрапили в полон до супротивника й належать зокрема до членів інших ополчень та добровольчих загонів, зокрема членів організованих рухів опору, які належать до однієї зі сторін конфлікту й діють на своїй території або за її межами, навіть якщо цю територію окуповано, за умови, що ці ополчення або добровольчі загони, зокрема організовані рухи опору, відповідають таким умовам: a) ними командує особа, яка відповідає за своїх підлеглих;
b) вони мають постійний відмітний знак, добре розпізнаваний на відстані;
c) вони носять зброю відкрито;
d) вони здійснюють свої операції згідно із законами та звичаями війни.
У пунктах 92-95 рішення Апеляційної палати Міжнародного трибуналу щодо колишньої Югославії (повна назва — Міжнародний трибунал для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, здійснені на території колишньої Югославії з 1991 року) № IT-94-1-A від 15 липня 1999 року «Прокурор проти Душко Тадіча» [http://www.icty.org/x/cases/tadic/acjug/en/tad-aj990715e.pdf
] вказано, що положення статті 4 Женевської конвенції є критеріями для визнання того, чи є мілітарні чи парамілітарні групи законними комбатантами. Оскільки добровольчі формування ДУК та батальйон «ОУН» відповідають вказаним вище вимогам, вони є законними комбатантами, тобто є особами, які беруть безпосередню участь у військових діях, і мають на це право.
В останній час з’явилась інформація про катування захоплених бойовиків вчинювані бійцями ДУК. Згідно норм міжнародного права, катування в умовах міжнародного збройного конфлікту є порушенням законів і звичаїв війни згідно пункту «а.2)» частини 2 статті 75 Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів від 8 червня 1977 року [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_199/print1392205508509879
] (далі – Додатковий протокол І) (ратифікований Україною 25 липня 1990 року). Але, навіть якщо такі факти катувань будуть доведені це не означає, що учасники ДУК мають бути визнані незаконними комбатантами, бо мовляв порушують закони і звичаї війни. Доведення катувань бійцями ДУК означатиме що вони підлягають кримінальній відповідальності за воєнний злочин, але не означає втрату ними та ДУК як формування статусу комбатантів. У ч.2 статті 44 Додаткового протоколу І чітко вказано, що «порушення норм міжнародного гуманітарного права не позбавляє комбатанта його права вважатися комбатантом». Крім цих чотирьох умов (вимог які повинні дотримуватися, щоб вважатися комбатантом), вказані добровольчі формування також визнаються Україною як воююча сторона. Це підтверджується тим, що учасники цих загонів були нагороджені офіційними особами України, їх представники входять до Генерального штабу Українських ЗС та координують їх дії із армією.
Крім вказаної Конвенції, аналогічно статус комбатантів також врегульовано Положенням про закони і звичаї суходільної війни що додається до Гаазької конвенції про закони і звичаї суходільної війни від 18 жовтня 1907 року [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_222
].
Звертаю увагу лише, що Гаазька конвенція 1907 року не була ратифікована Україною, але, оскільки її норми діють вже понад сотню років та беззаперечно визнаються міжнародною спільнотою (що було констатовано у §200 рішення ЄСПЛ у справі Кононов проти Латвії [http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001-98669
]), цю Гаазьку конвенцію 1907 року можна застосовувати як правовий звичай, котрий є джерелом права.
Тепер слід з’ясувати правовий характер збройного конфлікту на частині східних територій Донецької та Луганської областей та визначити чи має він міжнародний характер. Це має важливе значення, адже у випадку не міжнародного збройного конфлікту міжнародне гуманітарне право застосовується дуже обмежено і статус комбатанта мають лише учасники офіційних збройних сил держави-воюючої сторони.
Виходячи із положень статті 2 Женевської конвенції «Про поводження з військовополоненими», вона може бути застосовна до збройного конфлікту на частині Східних територій Донецької та Луганської областей, адже він має міжнародний характер, бо воюючою стороною є суб’єкт міжнародного права, іноземна держава – Російська Федерація, котру підтримує частина населення східних Українських територій, де відбувається збройний конфлікт. Стаття 2, загальна для всіх Женевських конвенцій 1949 р. пише, що міжнародний збройний конфлікт – це збройний конфлікт, що виникає «між двома або декількома Високими Договірними Сторонами».
Інакше кажучи, «міжнародне гуманітарне право вступає в дію, у повному обсязі, коли має місце збройний конфлікт між державами, що брав участь у конфлікті по обидва боки, а також між урядом і іншою державою, що бере участь у конфлікті на стороні повстанців». Введення регулярних військ РФ в зону збройного конфлікту та його міжнародний характер визнається всіма, окрім самої РФ, представники якої вперто заявляють про громадянську війну в Україні, каральну операцію хунти проти російськомовного населення на Сході України. Тривалість збройного конфлікту (понад один рік), сучасна зброя яку використовує супротивник Української сторони, захоплення представників російських спецслужб Українськими вояками, та ряд інших фактів чітко вказує на російську природу конфлікту на частині східних територій Донецької та Луганської областей. Ще на початку загострення ситуації у цій місцевості були факти, що керівниками та розпалювачами конфлікту і протистояння були кадрові російські військові. Злагодженість дій осіб, котрі захоплювали державні будівлі у Донецьку та Луганську, їх поведінка свідчила про професійні навички поводження у такого роду ситуаціях. А випадок із «поребриком» комічно ілюструє російське походження захоплювачів.
Отже, вказане дає підстави констатувати, що збройний конфлікт на частині східних територій Донецької та Луганської областей має міжнародний характер. При чому, для повного застосування норм міжнародного гуманітарного права не обов’язково, щоб цей міжнародний збройний конфлікт мав статус війни, як це стверджується в одній із публікацій [http://www.pravda.com.ua/articles/2014/07/17/7032125/
]. У статті 2 Женевських конвенцій 1949 року, вказано що вони застосовуються «в усіх випадках оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту». Крім цього, Українська влада хоч і загорнула міжнародний збройний конфлікт на частині східних територій Донецької та Луганської областей в обгортку АТО, але сама ж своїми вчинками вказує на те, що на частині Сходу відбувається міжнародний збройний конфлікт, а захоплені Українськими бійцями воїни мають мати статус військовополонених, а не затриманих у кримінально-процесуальному розумінні. Підтвердженням останнього є прийняття 12 лютого 2015 року ЗУ «Про внесення зміни до статті 9 Закону України "Про оборону України" (щодо військовополонених й інтернованих в особливий період)», яким статтю 9 Закону України "Про оборону України" доповнено положенням, відповідно до якого Кабінет Міністрів України уповноважується встановлювати "порядок здійснення заходів щодо поводження з військовополоненими та інтернованими особами в особливий період відповідно до норм міжнародного права". Вказані терміни позначають правовий статус окремих осіб під час міжнародних збройних конфліктів з метою захисту таких категорій людей.
В доповнення до наведених вище аргументів вважаю, що учасники добровольчих формувань ДУК та батальйон «ОУН» не підлягають кримінальній відповідальності із огляду також на наступні аргументи, кожен наступний з яких є продовженням попереднього.
Перше – метою створення всіх добровольчих формувань була і залишається оборона України від суспільно небезпечних посягань, захист Українського народу від спец призначенців РФ та керованих нею тубільців на частині східних територій Донецької та Луганської областей, що було підтверджено учасниками добровольчих батальйонів своїми вчинками. Учасники добровольчих формувань виконують свій громадянський обов’язок передбачений статтею 65 Конституції України, де вказано, що «захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України». Тобто, метою добровольчих формувань не було вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів (як цього вимагає ч. 1 ст. 255 КК України у системному зв’язку із ч.4 ст.28 КК України), вчинення нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб (як цього вимагає стаття 257 КК України) чи вчинення терористичних актів чи терористичної діяльності (як цього вимагає стаття 258-3 КК України у системному зв’язку із абзацами 10,11 ч. 1 ст.1 ЗУ «Про боротьбу з тероризмом» № 638-IV від 20.03.2003);
Друге – вся діяльність безпосередньо пов’язана із обороною України від суспільно небезпечних посягань є правомірною, адже вчинена у рамках реалізації особами (в даному випадку їхнім об’єднанням – добровольчим формуванням) свого права на необхідну оборону передбаченого ч.2 ст. 27 Конституції України та статтею 36 КК України. Наголошую, що в статті 36 КК України йде мова про необхідну оборону, а не самооборону чи самозахист, адже при обороні можуть захищатися інтереси також інших осіб чи держави, а при самообороні лише власні. Правильно зауважує професор В.О. Навроцький, що «принципово неприйнятно називати необхідну оборону за кримінальним правом самообороною чи самозахистом».
Третє – діяння учасників добровольчих формувань вважатимуться вчиненими в межах необхідної оборони, якщо будуть дотримані умови правомірності необхідної оборони – оборона 1)законних прав та інтересів 2)від суспільно небезпечного посягання, котре є 3)дійсним та 4)наявним, шляхом 5)заподіяння шкоди 6)тому, хто посягає, 7)вчинена за відсутності перевищення меж необхідної оборони. Оскільки, на частині східних територій Донецької та Луганської областей має місце міжнародний збройний конфлікт, то очевидним і беззаперечним є те, що оборона там здійснюється від озброєних груп осіб. А тому, згідно ч.5 ст. 36 КК України, «не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб…незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає».
І насамкінець розглянемо проблему кваліфікації дій пособників добровольчих батальйонів, котрі власноруч не беруть участь у бойових діях, але сприяють своїм бойовим побратимам. Наприклад, постачаючи їм вогнепальну зброю. На мій погляд, дану ситуацію треба розглядати крізь призму інституту крайньої необхідності. Якщо особа перевозить вогнепальну зброю в зону збройного конфлікту для передачі її Українським бійцям для захисту від безпосереднього нападу (для усунення небезпеки), котрі інакшим способом не можуть її отримати (шкода є неминучою та її не можна усунути інакшим способом), то дії особи що перевозить не кримінально протиправними, з огляду на положення крайньої необхідності передбачені статтею 39 КК України. Але, якщо зброя перевозиться лише під прикриттям («ніби для бійців»), без необхідності усунення безпосередньої небезпеки в зоні збройного конфлікту, то таке діяння є кримінально протиправним і така особа підлягає кримінальній відповідальності.
Основні висновки. 1. збройний конфлікт на частині східних територій України, а саме частині Донецької та Луганської областей, за своїм характером є міжнародним, адже його учасниками є суб’єкти міжнародного права – Україна та добровольчі формування з одної сторони та Російська Федерація і частина населення східних територій яке її підтримує з іншої;
2. до вказаного міжнародного збройного конфлікту мають бути застосовні норми міжнародного гуманітарного права, зокрема які стосуються визначення правового статусу комбатантів;
3. добровольчі формування ДУК та батальйон «ОУН» є законними збройними воєнізованими формуваннями, котрі своїми діями підтвердили мету їх створення – оборона України та Українського народу від суспільно небезпечних посягань (збройна відсіч агресорові на частині східних територій Донецької та Луганської областей);
4. учасники ДУК та батальйону «ОУН» за діяння, котрі пов’язані із веденням бойових дій і не є порушенням законів і звичаїв ведення війни, не підлягають кримінальній відповідальності, адже вони є законними з погляду міжнародно-правових норм;
5. діяння учасників ДУК та батальйону «ОУН» є правомірними і з погляду них крізь призму інституту обставин, що виключають злочинність діяння, а саме – необхідної оборони та крайньої необхідності;
6. легалізація вказаних добровольчих формувань не потрібна, адже вони є законними (легальними) із початку свого створення, з погляду міжнародного гуманітарного права. Але прийняття відповідного законодавчого акта необхідно для надання учасникам таких формувань гарантій вищих, ніж передбачених міжнародними стандартами і підвищення рівня їх ефективності та боєздатності в зоні бойових дій;
7. наведені аргументи є універсальними, а тому, у випадку необхідності можуть бути застосовані також для оцінки діяльності інших збройних добровольчих формувань, до моменту їх входження в офіційні структурні частини органів влади Української держави.
Admin Admin
Сообщения : 52388 Дата регистрации : 06.05.2014 Откуда : Запоріжжя
Тема: Re: Обзоры новостей и интересных статей начиная с 11.06.2015 Сб Черв 13, 2015 2:41 pm
Англійська скоро стане обов’язковою для держслужбовців, і мене вже запитували, як я до цього ставлюся. Відповідаю — у мене все о.к. — найпопулярнішу мову давно знаю, але регулярно вправляюся у вимові. Без знання англійської на Донбасі жоден чиновник не протягне й тижня, тому запрошую членів Кабміну до нас на семінар, наприклад, у Станицю Луганську. На фото — одне з практичних занять з англійської у Трьохізбенці в листопаді минулого року. Розмова з ватницею, що приїхала в гості з Луганська. Тема — як коротко сказати людині фразу: “Вибачте, але я категорично не згоден із Вашою світоглядною позицією щодо подій на Донбасі!”
Гарного всім нам настрою! )))
Admin Admin
Сообщения : 52388 Дата регистрации : 06.05.2014 Откуда : Запоріжжя
Тема: Re: Обзоры новостей и интересных статей начиная с 11.06.2015 Сб Черв 13, 2015 2:03 pm
Наш Крым повышается в статусе внимания западных партнеров. Следом за Ангелой Меркель, которая поставила аннексию Крыма на первом месте главных угроз международной безопасности (другие две это ИГИЛ и Эбола), свое слово сказали и американцы.
Важным сигналом стал приезд в Украину Саманты Пауэр, по сути второго человека в американской дипломатии. Она четко расставила акценты в отношении аннексии полуострова, пообещав, что США не остановятся, пока Крым снова не будет украинским.
Американцы сегодня очень активно работают и с украинскими правозащитниками и с гражданским обществом. После моих успешных переговоров в Госдепе и Палате представителей месяц назад, вчера в Киеве состоялась моя личная встреча с замгоссекретаря США по правам человека Робом Бершински (Rob Berschinski).
Наш проект Free Crimea ведет постоянный мониторинг нарушений прав человека в оккупированном Крыму. Господину Бершински были переданы факты преследования украинских активистов в Крыму. Американскую сторону также очень интересует, какую стратегию Украина будет реализовывать в отношении полуострова. Я снова повторил свою идею о необходимости принятия Национальной стратегии реинтеграции Крыма.
Американские партнеры пообещали оказать гражданскому обществу всю возможную и необходимую помощь. Кроме того, мы активно продвигаем идею создания отдельных свободных СМИ для аннексированного полуострова и временно оккупированных регионов Донбасса. И похоже, наш голос услышан. В ближайшее время собираюсь снова ехать в Вашингтон. А пока через 10 дней презентация итогов года оккупации Крыма в Европарламенте и Университете Антверпена. Мы не прекратим борьбу до тех пор, пока последний оккупант не покинет нашей священной крымской земли. Доброе утро.
В травні місяці прикордонне управління ФСБ Росії повідомило про результати роботи по зміцненню російсько-українського кордону в Ростовській області.
Вздовж кордону, частина з якого з українського боку знаходиться під контролем бойовиків, зведено понад 40 кілометрів загороджень і викопано близько 100 кілометрів ровів.
"Інженерне зміцнення державного кордону проводиться для забезпечення стабільності Донського краю, а також припинення незаконного обігу зброї", - повідомили у прикордонуправлінні.
2 червня співробітники поліції затримали на Ставропіллі отамана громадської організації «Кавказька козача лінія» Юрія Чурекова за підозрою в нелегальному обігу і контрабанді зброї з України.
До початку збройного протистояння на Україні організація Чурекова стала відомою завдяки своїм непримиренним ставленням до прихильників радикальних ісламістських угруповань. Рух діє під гаслом «Любов людям!», І має на меті викорінення ісламізму в північнокавказькому регіоні.
На Донбасі Чуреков був помічений на території т.зв. ЛНР. Останній його публічний візит відбувся в квітні поточного року. Тоді Чуреков заявив, що в рядах ополчення ЛНР воює більше 500 членів його організації.
На території самих самопроголошених республік триває активний процес зачистки непідконтрольних бандформувань «козаків» з боку,як т.зв. "силовиків", так і співробітників спеціальних служб РФ,які роблять все можливе щоби не допустити повернення цих людей на територію РФ.
«З 5 травня в місті Донецьк оголошена тривога, штурмували« Прагу », в якій забарикадувалися козаки. З боку «армії ДНР» вже є загиблі. Ряд вулиць міста були частково перекриті, в тому числі проспекти Богдана Хмельницького та Панфілова. На дорогах, що ведуть до готелю «Прага», були помічені танк і САУ. На дахах довколишніх будинків (пр.Панфилова, 118) облаштовані позиції снайперів », - прокоментував ситуацію керівник міліції Донецької області В. Аброськін.
«Мародерів-козаків ганяли. У них на підвалах сиділа купа цивільних, вимагали гроші від родичів, машини викрадали, воювати не хочуть з нами. Приїхали з Росії нажитися »,-прокоментували події в Донецьку представники МГБ ДНР.
Після проведення операції з нейтралізації непідконтрольних збройних "козачих" формувань лідер бойовиків т.зв. «ДНР» Олександр Захарченко виступив з заявою, в якій стверджував, що за підсумками «операції» було затримано 200 осіб, порушено 17 кримінальних справ.
За інформацією опублікованою СБУ стає відомо про те, що на початку травня в Горлівку для зачистки непідконтрольних російських козачих формувань прибула група спецназу ГРУ в кількості 42 чоловік.
Паралельно з ліквідацією непідконтрольних козачих формувань на територіях республік починаються арешти т.зв.російських добровольців.1 травня,під час проведення мітингу співробітниками «міністерства держбезпеки» «Донецької народної республіки» були затримані Андрій Милюк, Наталя Чернова і Марія Крилова, активісти політичної партії «Інша Росія» Едуарда Лимонова.
6 травня співробітники «МГБ ДНР» затримали ще двох активістів партії, серед яких Ігор Бойков, журналіст видання «Завтра». Дії співробітників МГБ Лимонов пов"язує з початком процесу зачисткит.зв. російських" добровольців" представниками російських спеціальних служб. Ініціатором цього процесу на думку Лимонова виступає представник Адміністрації Президента РФ Владислав Сурков, який особисто зустрічався з очільниками самопроголошених республік щодо позитивного вирішення цього питання.
"«Днями він зустрівся з керівниками повсталого Донбасу і намагався схилити їх вжити заходів проти організованого нацболами руху« інтербригади, - прокоментував дії В. Суркова очільник"Іншої Росії" Е. Лимонов. - Ми не хочемо вірити в те, що Суркова послухаються. Хочемо сподіватися, що видавлювання добровольців «інтербригад» з Донбасу не буде."
Інформацію про візит Суркова на Донбас підтвердили і вітчизняні ЗМІ.
"Збройні сили ЛНР та ДНР приведені в стан повної бойової готовності у зв'язку з майбутнім візитом радника російського президента Владислава Суркова"-, повідомляє сайт служби новин телеканалу «Інтер»
«Ми розуміємо, що Сурков - це гравець за шахівницею, а Гіркин - лише фігура ... Сурков - це політтехнолог, який заважає вибудовування відродження України»,- заявив позафракційний депутат Верховної Ради Б.Береза.
Про те, що Стрєлков - людина несамостійна в темі українського конфлікту і без відмашки згори не сказав би ні слова підтверджують і джерела в українських спецслужбах. Гіркин входить в орбіту впливу так званої групи кремлівських силовиків і першого заступника керівника Адміністрації президента РФ В'ячеслава Володіна
Сам Гіркин так прокоментував в соцмережі Вконтакте підсумки візиту Суркова:"«Вчора (1 червня-ред) пан Дудаєв (в миру - Владислав Юрійович Сурков) зволив відвідати Донецьк і особисто провести нараду з керівництвом республіки. Багато і мерзенно кричав. На предмет того, що Захарченко не погоджується «зливати» ДНР з тією ж готовністю і такими ж темпами, як це робить в «ЛНР» його колега Плотницький. Підсумки криків Суркова мені поки не відомі».
Тоді ж з"являється і перша інформація про те,що у Захарченка зараз проблеми зі здоров'ям. «Рана на нозі погано гоїться»,-повідомляє Гіркин.Фактично-це початок спецоперації російських спецслужб,мета якої вивести з під удару лідера ДНР Захарченко.
Далі буде..
Admin Admin
Сообщения : 52388 Дата регистрации : 06.05.2014 Откуда : Запоріжжя
Тема: Re: Обзоры новостей и интересных статей начиная с 11.06.2015 Сб Черв 13, 2015 1:47 pm
Благодарим Валентина Наливайченко за оперативную реакцию. Надеемся, что СБУ приложит максимальных усилий для соблюдения законности в привлечении к уголовной ответсвенности лиц, совершивших нападение на нашего активиста.
Маленький правовой ликбез по данной ситуации:
На основании закона о разведке задержание действующего сотрудника совершившего уголовное преступление производится в присутствии куратора соответствующей службы. Закон о разведке ст 20...
Совершено преступление по 296 ст. 2 или 4 хулиганство. И подделка документов 358 ст. Наличие документа действующего сотрудника сбу.
Задержание по 208 КПК часть 1 п 2 (на месте преступления), если есть следы на теле нанесенные подозреваемым...
То есть, сотрудники милиции обязаны задержать нападавших, доставить в РОВД и провести следственные действия в присутствии сотрудника внутренней безопасности СБУ
Admin Admin
Сообщения : 52388 Дата регистрации : 06.05.2014 Откуда : Запоріжжя
Тема: Re: Обзоры новостей и интересных статей начиная с 11.06.2015 Сб Черв 13, 2015 1:47 pm
Смерть убивает лучших и провоцирует остальных на лайки и комментарии, однако не мотивирует живых на решительные действия. Такова диспозиция сегодняшнего дня. Вечная память! Самые лучшие гибнут! Смерть забирает лучших... Им вечная память, а вам что? Забвение? Давайте смотреть реальности в глаза. Сколько еще парней должно погибнуть, детей остаться сиротами, чтобы вы начали действовать организованно? Почему только смерть в вас вызывает какие-то реакции? Что вам мешает самоорганизоваться и оказывать на путинизм воздействие? Кто вам мешает вести работу, разлагающую режим путина на его территории? А я скажу на основе всего моего опыта. Только лень, нежелание действовать нестандартно, непонимание ситуации. Нежелание победить и отсутствие постановки задачи. Новые сообщения Всем хочется пострадать, никто не хочет приложить усилия, которые приведут к результатам в большинстве случаев не визуальным. Никто не понимает и не чувствует, что нужно приложить максимум усилий, чтобы сохранить своих и внести хаос в путинщину. Никто не хочет делать лишних усилий... Все хотят только, чтобы парни с фронта геройски погибали, геройски отлавливали путиносов. Вам не кажеться, что такая позиция это как сидеть в колизее и смотреть на смерть гладиаторов? Те же thumbs up и так далее. Спросите себя, сколько человек еще должно умереть, чтобы вы начали чухаться и действовать?!
Admin Admin
Сообщения : 52388 Дата регистрации : 06.05.2014 Откуда : Запоріжжя
Тема: Re: Обзоры новостей и интересных статей начиная с 11.06.2015 Сб Черв 13, 2015 1:43 pm
Сегодня исполняется ровно год с момента освобождения от путинских террористов жемчужины Приазовья - Мариуполя!
Именно этот памятный день нужно по праву считать переломной датой в истории развязанного Россией конфликта на Донбассе.
До этого момента Путин и его стратеги рассчитывали проводить гибридную войну против Украины силами пророссийски настроенных украинских граждан типа Губарева, Болотова, покойных Мозгового, "Бетмена" и тому подобных чертей, российскими разведывательными группами из вчерашних сотрудников спецслужб, по примеру Стрелкова и компании, и бандами так называемых "казаков", а-ля Бабай и Козицын.
Украинская армия на тот момент уже полтора месяца пыталась блокировать Славянск и не добилась ощутимых успехов. Понадобится еще три недели для того чтобы жестко замкнуть кольцо и вынудить Стрелкова принять решение бежать в Донецк.
По состоянию на 12 июня, до штурма Мариуполя, террористы контролировали примерно 80 % территории Донецкой и Луганской областей на которой проживало около 6 миллионов жителей и производилось почти четверть ВВП.
Из них в Мариуполе и прилегающих районах проживало более 700 тысяч жителей и располагалась значительная часть мощных промышленных предприятий, в том числе заводы гиганты - "Азовсталь", меткомбинат имени Ильича, "Азовмаш".
Эти заводы имели и имеют стратегическое значение для обороны Украины, так как именно на них, и больше нигде в нашей стране, не производится броня для танков и бронемашин.
Потеря Украиной Мариуполя, означала невозможность производства новых танков и бронетранспортеров и окончания сборки уже начатых машин.
В том числе и поэтому Мариуполь был так важен для Путина и его стратегов.
С середины апреля Мариупольский горсовет был захвачен бандами сепаратистов, которые наводили ужас на местных жителей и показывали что теперь они хозяева в городе. А после трагедии 9 мая, когда террористы по команде из Москвы штурмовали городское УВД, - город полностью перешел под их контроль. При этом они ранили и взяли в плен начальника УВД Валерия Андрощука и убили начальника ГАИ Виктора Саенко, бойца добровольческого батальона милиции "Азов" Родиона Добродомова.
Террористы заблокировали бетонными блоками несколько улиц в историческом центре Мариуполя, захватили несколько административных зданий и устроили такой себе укрепрайон для отражения возможных атак с украинской стороны.
Штабом так называемой Донецкой народной республики в Мариуполе они сделали корпус Государственного приазовского технического университета и здание банка «Греческий» со стенами в метровую толщину.
Милиция, СБУ и прокуратура были полностью парализованы, а многие их сотрудники уже готовились примерять на себя российскую форму, по примеру своих крымских коллег.
Сопротивление этой сепаратисткой экспансии в своем родном городе пытался организовать действующий на тот момент губернатор, коренной мариуполец, Сергей Тарута. Однако он был генералом без армии. Приказы, поставленные силовым структурам, попросту не выполнялись ввиду их паралича и предательства.
После событий 9 мая и фактической потери контроля над третьим по размеру городом Донбасса - Мариуполем, Украина контролировала лишь мариупольский аэродром, на котором находилось несколько сот нацгвардейцев, военных ВСУ и полторы сотни добровольцев из батальона "Азов", часть из которых была переправлена туда по воздуху в ходе беспрецедентной на тот момент десантной операции, подготовленной за несколько часов и о которой я я для истории расскажу отдельно.
В тот момент полным ходом шла подготовка к Президентским выборам 25 мая и губернатор Тарута "колотился как рыба об лед", чтоб попытается освободить город от террористов и дать возможность мариупольцам проголосовать за украинского Президента.
Однако сил и средств, а главное боеспособных подразделений способных провести штурм укрепрайона террористов в центре Мариуполя, попросту не было. Все более-менее боеспособные части были стянуты под Славянск и уже месяц безуспешно пытались окружить там банды Гиркина.
Примерно 12 мая, в кабинете Министра МВД состоялась встреча Арсена Авакова с Сергеем Тарутой и его 1-м заместителем Андреем Николаенко, в которой принимал участие и я. На ней обсуждался вопрос - как нам очистить Мариуполь от террористов в условиях полного паралича местных силовых структур и отсутствия в районе Мариуполя боеспособных подразделений, способных на это по своим моральным и боевым качествам.
Арсен Аваков и Сергей Тарута хотели попытаться освободить Мариуполь до дня голосования в мае и дать возможность мариупольцам проголосовать, чтоб показать всем, что Мариуполь это никакая не ДНР, а Украина!
В ходе встречи пришли к выводу, что провести штурм Мариуполя существующими частями армии и Национальной гвардии не представляется возможным.
Единственный вывод к которому тогда пришли - это необходимость доукомплектования и довооружения только что созданного из участников Майдана и возглавляемого Андреем Билецким добровольческого батальона милиции "Азов", дислоцированного в мариупольской аэропорту в ужасных бытовых условиях после срочной переброски по воздуху 9 мая.
Была сделана ставка не на тех, кто годы и десятилетия служил в кадровых частях ВСУ или Внутренних войск, а на тех, у кого было вдоволь силы духа и желания защитить Украину от террористов. На тех, кто не был связан по рукам и ногам предрассудками и должностными инструкциями и был готов открывать огонь по врагам Украины, прежде чем они выстрелят в тебя.
На тех, кто получил в руки оружие за 10 дней до того, когда 5 мая Александр Турчинов и Арсен Аваков дали приказ сформировать и вооружить батальон "Азов", горячим поборником чего, буду честен, был кандидат в Президенты Олег Ляшко.
После этой встречи я вызвался, по собственной инициативе, набросать план штурма укрепрайона террористов, который я решил сегодня опубликовать, как своего рода исторический документ. На сегодня он не содержит каких-либо секретных сведений или фактов, которые стоило бы скрывать от общества.
В нем я постарался подробно изложить направления и методику удара, направленного на очистку Мариуполя от террористов. Первоначально штурм планировался на пятницу 23 мая, чтоб успеть завести бюллетени и организовать голосование, однако после анализа имеющихся сил и средств стало ясно, что это невозможно.
Арсен Аваков принял решение действовать по принципу "семьдесят семь раз отмерь и один раз отрежь" и поставить во главу угла сбережение человеческих жизней.
Поэтому решение о дате штурма было перенесено на более позднюю дату с целью лучшей подготовки бойцов батальона "Азов" и минимизации потерь.
После, между 20 мая и 10 июня, было еще два совещания в кабинете Министра МВД, в которых принимали участие командир батальона "Азов" Андрей Билецкий, его начштаба Вадим Троян, командующий Нацгвардией генерал Степан Полторак, его начштаба генерал Кривенко, зам Министра МВД Сергей Яровой, Сергей Тарута, и его зам Андрей Николаенко.
Фактически за несколько недель стояла задача сформировать из горстки добровольцев-майдановцев штурмовой отряд, способный очистить Мариуполь от террористов.
Кто-то из диванных стратегов, рыцарей мышки и клавиатуры, может начать сейчас причитать - как же так, Вы бросали неподготовленных ребят на верную смерть и тому подобное, но я скажу, что во-первых у нас не было другого выхода - или мы бы освободили Мариуполь и начали развивать этот военный, моральный и политический успех или ДНР и ЛНР были бы в Запорожье, Днепропетровске и Харькове.
А во-вторых, мотивация "азовцев" и их желание спасти родную страну от угрозы путинского терроризма была настолько велика, что было бы преступлением не задействовать этот сумашедший человеческий и духовный потенциал для начала освобождения нашей Родины.
По предложению Андрея Билецкого, Министр принял решение перевести "Азов" в Бердянск, где ребята могли доформироваться, довооружиться, оформить документы и, самое главное, провести огневую подготовку из стрелкового оружия и гранатометов на местном полузаброшенном стрельбище, вдали от посторонних глаз.
Подготовку осуществляли опытные бойцы имевший афганский опыт и опыт участия в миротворческих миссиях, такие как Душман, Боцман и другие.
Одним из советников Азовцев был также Дмитрий Корчинский, который делился с новобранцами своим опытом войны в Приднестровье, Абхазии и Чечне.
Во время подготовки штурма один раз проводилась активная разведка боем и разведка наблюдением. Разведку проводил лично командир батальона Андрей Билецкий, начштаба Вадим Троян, а также добровольные помощники, особенно колоритным из которых был Игорь Мосийчук.
Знали бы тогда террористы, кто к ним наведывается в гости, то точно обрадовались бы новой жертве.
Первое свое боевое крещение в той разведке боем получил муж Татьяны Черновол, - Николай Березовой, который впоследствии трагически погиб в августе под Илловайском.
Окончательной датой штурма была намечена пятница 13 июня, к которой "азовцы" успели подготовить несколько импровизированных бронемашины на базе КАМАЗов и УРАЛов и посадить на одну из них "зушку" (ЗУ 23/2), которая должна была стать основной мощью огневого удара.
Также к тому моменту "азовцы" отрепетировали работу штурмовых групп, сделав на полигоне в Бердянске, макет укрепрайона террористов обозначив границы зданий и улиц шинами.
Для поддержки штурмовых групп "азовцев" в Мариуполь была направлена одна из рот добровольческого батальона "Днепр-1" Юрия Березы. Для оцепления района спецоперации были задействованы до 500 бойцов Нацгвардии и ВСУ.
Общее руководство операцией осуществлял командующий сектором "М" генерал Нацгвардии Николай Климчук.
Штурм начался в 5 утра с массированного обстрела укреплений террористов из ЗУ-23/2, смонтированного на бронированном грузовике.
После чего вперед пошли штурмовые группы "азовцев", конечной целью которых было взятие здания "Греческого банка", в котором располагалась штаб-квартира террористов.
На пути "азовцев" была хорошо продуманная система саперных заграждений включающих в себя мины-ловушки, заложенные под канализационные люки, брусчатку, трещины в асфальте и управляющиеся дистанционно. На одной из таких мин подорвался боец батальона "Азов" Руслан с позывным "Легионер".
Он получил тяжелейшие ранения - ему чуть не оторвало руку и он получил множественные осколочные ранения брюшной полости. Для того чтобы ему сохранить руку, врачи потом проведут 19 (!) операций!
Чтобы спасти Руслана и перевезти его в Киев был направлен единственный санитарный самолет Министерства обороны, который чуть не поломался в воздухе при взлете из Мелитополя. А из Мариуполя в Мелитополь тяжело раненного эвакуировали вертолетом ВСУ.
После начала штурма, боевики-террористы поняли, что их песенка спета и начали разбегаться и прятаться как крысы по подвалам и чердакам, откуда их выковыривали "Азовцы". Зачисткой лично руководил комбат "Азова" Андрей Билецкий. Активную роль в зачистке играли группы Черкаса и Владимира Шпары - бывшего "Васильковского террориста".
К сожалению, лидер мариупольских боевиков-террористов "Чечен" получил информацию о готовящемся штурме и с рядом членов своей банды за день покинул Мариуполь, не предупредив остальных подельников. В очередной раз подтверждает факт, на войне даже малейшая утечка информации может привести к не достижению поставленных целей.
По итогу штурма было убито несколько сепаратистов и задержано более 20 человек.
Никто из мирных жителей Мариуполя, серьезно не пострадал.
К сожалению из за не опытности бойцов стоявших в оцеплении, и отсутствии жесткой команды на временное задержание каждого, многим сепаратистам удалось бросив свое оружие выйти за зону оцепления прикинувшись мирными жителями.
Самый главный результат операции по освобождению Мариуполя добровольцами, был в том, что сам факт первого штурма в городских условиях показал, что горстка добровольцев /патриотов, всего месяц назад получивших в руки оружие, может бить врага, который до того чувствовал себя абсолютно безнаказанным.
По мнению многих, кто был в курсе ситуации с боеспособностью ВСУ по состоянию на конец мая, начало июня прошлого года, именно после освобождения Мариуполя добровольческими батальонами, офицеры Вооруженных сил Украины среднего командного звена, начали расправлять плечи и брать ответственность на себя, беря за пример импровизацию вчерашних ребят с Майдана, приспособивших под себя бронированные КАМАЗы с ЗУшками и УТЕСами, переделанныые в ручную на одной из автобаз в Бердянске.
Вечером 13 июня я был приглашен на ток шоу "Шустер Live", где встретил Михаила Саакашвили, который видел мою пресс-конференцию по итогам освобождения Мариуполя.
Он сказал мне: "Антон, сегодня Вы в Мариуполе победили Путина! Он теперь понял, что никакой сепаратизм в Украине не пройдет!"
Так и получилось. После потери Мариуполя Путин и его стратеги приняли решение послать в Украину еще больше российских наемников и передать им танки, БТР и прочую тяжелую технику, в то время как до Мариуполя им поставляли лишь стрелкове вооружение и гранатометы.
Но это уже другая история.
Факт остается фактом, именно с дня штурма Мариуполя добровольческим батальоном МВД "Азов", при поддержке Нацгвардии и добровольцев из "Днепр-1", у украинцев появилась вера в победу и началось масштабное наступление на путинских террористов на всех фронтах.
И кто бы что сегодня не говорил, но вклад добровольческих подразделений МВД, Нацгвардии и ВСУ в защиту нашей Родины - бесценен, как и вклад каждого кто отдал свою жизнь и здоровье за защиту Украны от путинской агрессии.
П. С.
Конечно, в рамках поста в Фейсбуке всего что было сделано и пережито во время подготовки к штурму Мариуполя 13 июня не расскажешь. Для этого надо будет писать серьезный исторический труд.
Заранее прошу меня простить, если я кого-то не упомянул в моем повествовании, кто считает, что я должен был это сделать.
Так получилось ввиду ограниченности времени в скачущей по кочкам машине, едущей по направлению к Мариуполю.
Когда-нибудь, когда будет больше свободного времени, я думаю многие участники этих событий напишут мемуары и там отразят больше деталей тех памятных дней.
Думаю, что украинским историкам уже пора архивировать и изучать новешую историю Украины, после победы Майдана.
Это будет важно и полезно для общества.
Приложения.
1. План операции по освобождению Мариуполя.
2. Карта территорий находящихся под контролем сепаратистов на 20 мая и на 20 июня - после операции по штурму Мариуполя и начавшемуся наступлению в Луганской и Донецкой областях.
3. Фотографии штурма укрепрайона террористов 13 июня 2014 года. Отдельная благодарность за них Елене Билозерской и Андрею Дзиндзе, бойцу батальона "Азов" непосредственно принимавшем участие в штурме.
4. Одна из архивных видеозаписей штурма Мариупольского укрепрайона террористов.
Спонсорований контент
Тема: Re: Обзоры новостей и интересных статей начиная с 11.06.2015
Обзоры новостей и интересных статей начиная с 11.06.2015
Форум 
Календар
